Як Черновецький киян золотом обдаровував

У четвер у столичній мерії роздавали призи, як наголошувалося у завчасно поширених анонсах КМДА, - “цінні”. “Везунчиків” вибирали методом жеребкування з числа найдобросовісніших платників комунальних послуг. Киян, які впродовж останніх трьох років не мали заборгованості з оплати послуг ЖКП, у КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» налічили 94 тисячі, а зареєструвалося у сподіванні одержати приз 10 тисяч 910 осіб. У мерію на розіграш запросили тільки 236 - тих, хто першими подзвонили до Call-центру КМДА.

У дверях столичної мерії з`являється літня пані в червоній сукні в крупний білий горох і капелюсі. Дістає з ридикюля паспорт. Її знаходять у списку зареєстрованих “добросовісних платників” і видають листочок з порядковим номером.

- Я не претендую на приз. Мені, як звичайному громадянинові, було просто цікаво потрапити в мерію, подивитися, як живе наша влада, - розповідає Лариса Іванівна, поправляючи капелюх. - Чесно кажучи, я не розраховую на призи. Мені сказали, що тут все вже давно роздали.

- А як ставитеся до підвищення тарифів? Платили за новими, незважаючи на заклики Тимошенко і Кучеренка? - питаю у пенсіонерки.

- Я завжди справно сплачую рахунки. Знаю, що наша країна йде до підвищення цін і тарифів. Рано чи пізно тарифи все одно будуть підвищені. У мене велика двокімнатна квартира. Живу там з кішкою і плачу з урахуванням пільг “дітям війни” близько 300 гривень. Пенсія у мене - 1500 гривень. Вважаю, що можу дозволити собі заплатити за квартиру. А їм я мало.

Посміхаючись, Лариса Іванівна неквапом піднімається до колонної зали, де вже в очікуванні розіграшу “цінних призів” чинно розсілися “добросовісні платники”, переважна більшість з яких пенсіонери - люди з загостреним відчуттям відповідальності.

- У нас ніколи не було заборгованості. Ми все життя платимо вчасно, - розповідає ще одна учасниця акції Валентина Миколаївна.

Хоч і скаржиться, що 250 гривень, які доводиться платити за новими тарифами, з`їдають левову частину її пенсії у 650 гривень. Каже, що розуміє закономірність підвищення тарифів, але у такому разі вважає за необхідне і пенсії підвищувати. Чоловік, який сидить поруч, схвально киває на знак солідарності.

Про акцію подружжя дізналося з газет, а потім і платіжку одержали із запрошенням взяти участь у розіграші призів.

- Думаєте, фортуна сьогодні на вашому боці?

- Напевно, так. У нас легка рука, - сміється Валентина Миколаївна.

У глибині зали в очікуванні нових володарів лежать подарунки: три злитки банківського золота по 5 грамів, 7 - по 2 грами, 100 срібних монет із зображенням Івана Франка, водоочищувальні фільтри і декілька пристроїв “Три в одному” - ксерокс, принтер і сканер.

У залі з`являється “мер усіх киян”. Деякі особливо вразливі бабусі зустрічають його стоячи. Акція стартує.

- Я радий вітати тут найстаранніших платників за рахунками за житлово-комунальні послуги, глибоко порядних людей, які люблять наше з вами місто Київ, свій під`їзд, свій будинок, свою квартиру, - починає свою промову Леонід Черновецький. - Нам зараз усім непросто. Держава кинула багатьох з вас напризволяще: маленькі пенсії, маленькі зарплати. І у нас в адміністрації повно проблем. Влада вилучила рівно половину бюджету Києва, незважаючи на кризу. Ми теж вчимося жити відповідно до доходів. Проблем у всіх вистачає. Я зворушений тим, що всі 94 тисячі чоловік, порядні люди, секунда в секунду, день у день платять за комунальні послуги. Ми повинні любити своє місто і все робити так, щоб зима нас не застала зненацька, і щоб вода гаряча була, і щоб усе в місті робилося правильно.

Черновецький вчергове відзначив, що у Києві найнижчі тарифи за комунальні послуги з країни і запевнив:

- Поки я мер, такі стандарти для киян витримуватимуться.

Така заява видалася дещо дивною, судячи з ініціативи самого Черновецького підвищити тарифи, навколо якої досі точаться дискусії на рівні перших осіб країни.

Леонід Михайлович гордо заявив, що цього року вартість подарунків збільшена.

- Минулого разу ми видавали по два грами золота. А зараз вже й по п`ять. А золото, до речі, дорожчає. Воно 999-ї проби, найчистіше.

Квитки з порядковими номерами присутніх учасників опускають у барабан для розіграшів. Барабан неквапом крутиться. 236 пар очей завмерли в нетерплячому очікуванні. Черновецький дістає квиток і оголошує ім`я першого везунчика - Дядюра О.А.

Ольга Олексіївна отримує золотий п’ятиграмовий злиток і як безкоштовний додаток - фото на згадку з мером. Черновецький обіцяє усім переможцям вислати фотографії разом зі своїм автографом.

- Я взагалі не чекала. Розгубилася. Ще й перша, - ділиться з пресою першими враженнями Ольга Дядюра. - А дочка мені сказала, щоб без золота не приходила.

- Платите за новими тарифами?

- Платити потрібно. Ось ми й платимо справно усі 40 років. У нас пільги: чоловік - колишній військовий, в Афганістані був. Але все одно 350 гривень нараховують.

Після першого розіграшу золота переходять до монет, потім надходить черга фільтрів. У журналістських колах починаються хвилювання - кому дістанеться решта злитків?

Як виявилось, Черновецького теж зацікавило питання, чому не розігрується золото? Йому почали пояснювати, що злитки пізніше розіграють серед усіх зареєстрованих 10 тисяч добросовісних платників комунальних послуг, а не тільки серед тих, хто з`явився на церемонію.

- Ні, золото буде сьогодні, - наполягає мер.

Директор КП «Головний інформаційно-розрахунковий центр» КМДА Станіслав Каплуненко відвертається і зводить до неба очі. У барабан засипають квитки з порядковими номерами усіх 10910 учасників. І знову крутять барабан.

- Все одно, це неправильно, - тихо і скривджено відзначає Черновецький, якому хотілося розіграти золото серед присутніх і тут же передати їм злитки особисто в руки.

Тим, хто сидів у залі, теж не сподобалася ідея Каплуненка, яка зменшувала їх шанси на виграш. Їх побоювання підтвердилися - все золото дісталося відсутнім “добросовісним киянам”.

Сумний Черновецький залишив залу, не чекаючи закінчення акції.

...Своєрідна призова мотивація платників комунальних послуг, звичайно, може мати місце. Але столичній владі варто потурбуватися про якість комунального господарства. Причому почати можна зі свого ж “монастиря”. Ось зайшла я, пробачте, у дамську вбиральню у мерії на першому поверсі, а там кран несправний. Його відкриваєш - а вода по всій раковині розтікається, так і не досягнувши рук.

Анна Ященко (УНІАН)